згнічувати —
-ую, -уєш, недок., згнітити, згнічу, згнітиш, док., перех. 1》 Натискаючи, надавлюючи, зменшувати в об'ємі. || Тиснути, давити кого-небудь. 2》 перен. Викликати відчуття хворобливого стискання серця, душевної пригніченості. || безос. 3》 перен. Не давати виявлятися повною мірою; тамувати (почуття).
Великий тлумачний словник сучасної мови
згнічувати —
ГНІТИ́ТИ (діяти гнітюче, викликати важке й болісне почуття), ПРИГНІ́ЧУВАТИ, ПРИГНІТА́ТИ рідше, ЗГНІ́ЧУВАТИ, ДАВИ́ТИ, ПРИДА́ВЛЮВАТИ, РОЗДА́ВЛЮВАТИ підсил., ДУШИ́ТИ, ПРИДУ́ШУВАТИ, ЧАВИ́ТИ, РОЗЧА́ВЛЮВАТИ підсил.
Словник синонімів української мови
згнічувати —
ЗГНІ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗГНІТИ́ТИ, згнічу́, згні́тиш, док., перех. 1. Натискаючи, надавлюючи, зменшувати в об’ємі; // Тиснути, давити кого-небудь. З якою насолодою побив би він його [урядовця], згнітив своїм тілом, здушив за горло!.. (Коцюб.
Словник української мови в 11 томах
згнічувати —
Згнічувати, -чую, -єш сов. в. згніти́ти, -чу́, -тиш, гл. 1) Сжимать, сжать, сдавливать, сдавить. Оживає згнічений морозом, непозичений у німця, український розум. К. ХП. 2) — серце. Скрѣпя сердце. Все переймав, згнітивши серце, чого там його учено. К. Д. Серце. 18.
Словник української мови Грінченка