згнічувати

ЗГНІ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗГНІТИ́ТИ, згнічу́, згні́тиш, док., перех.

1. Натискаючи, надавлюючи, зменшувати в об’ємі;

// Тиснути, давити кого-небудь.

З якою насолодою побив би він його [урядовця], згнітив своїм тілом, здушив за горло!.. (Коцюб., І, 1955, 408).

2. перен. Викликати відчуття хворобливого стискання серця, душевної пригніченості;

// безос.

Карній упав на піл і застогнав. Тяжким, нестерпучим болем тупим згнітило йому серце, душу (Гр., І, 1963, 428).

3. перен. Не давати виявлятися повною мірою; тамувати (почуття).

Згнічуючи своє кохання, не довго змогла вона держати гору над своєю романтичною вдачею (Барв., Опов.., 1902, 399).

◊ Згніти́вши се́рце — не виявляючи почуття гіркоти, незадоволення, обурення і т. ін.

[Семен:] Лева доведеться пристрелити, лише згнітивши серце (Галан, І, 1960, 497).

Значення в інших словниках

1. згнічувати — згні́чувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. згнічувати — -ую, -уєш, недок., згнітити, згнічу, згнітиш, док., перех. 1》 Натискаючи, надавлюючи, зменшувати в об'ємі. || Тиснути, давити кого-небудь. 2》 перен. Викликати відчуття хворобливого стискання серця, душевної пригніченості. || безос. 3》 перен. Не давати виявлятися повною мірою; тамувати (почуття).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. згнічувати — ГНІТИ́ТИ (діяти гнітюче, викликати важке й болісне почуття), ПРИГНІ́ЧУВАТИ, ПРИГНІТА́ТИ рідше, ЗГНІ́ЧУВАТИ, ДАВИ́ТИ, ПРИДА́ВЛЮВАТИ, РОЗДА́ВЛЮВАТИ підсил., ДУШИ́ТИ, ПРИДУ́ШУВАТИ, ЧАВИ́ТИ, РОЗЧА́ВЛЮВАТИ підсил.  Словник синонімів української мови
4. згнічувати — Згнічувати, -чую, -єш сов. в. згніти́ти, -чу́, -тиш, гл. 1) Сжимать, сжать, сдавливать, сдавить. Оживає згнічений морозом, непозичений у німця, український розум. К. ХП. 2) — серце. Скрѣпя сердце. Все переймав, згнітивши серце, чого там його учено. К. Д. Серце. 18.  Словник української мови Грінченка