зготувати

Зготува́ти, -ту́ю, -єш

гл. Состряпать, изготовить. А я йому ранесенько снідати зготую. Маркев. 68. Зготувати обід. Рудч. Ск. II. 204.

Значення в інших словниках

1. зготувати — зготува́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. зготувати — -ую, -уєш і рідше зготовити, -влю, -виш; мн. зготовлять; док., перех. 1》 Привести в стан готовності, придатності для використання. 2》 Зробити, виготувати що-небудь. 3》 також без додатка. Зварити, приготувати їжу, страву.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. зготувати — ЗГОТУВА́ТИ див. зготовля́ти.  Словник української мови у 20 томах
4. зготувати — ВАРИ́ТИ (про їжу, сніданок, обід тощо — за допомогою вогню робити готовим, придатним для споживання), ГОТУВА́ТИ, ПРИГОТОВЛЯ́ТИ, КУХОВА́РИТИ розм., КУХАРЮВА́ТИ розм., ГОТО́ВИТИ розм. рідко. — Док.  Словник синонімів української мови
5. зготувати — ЗГОТУВА́ТИ, у́ю, у́єш і рідше ЗГОТО́ВИТИ, влю, виш; мн. згото́влять; док., перех. 1. Привести в стан готовності, придатності для використання. [Диякон (до Нартала):] Тебе прошу, посидь коло слабого, поки ми з панею зготуєм купіль (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах