зготувати

ЗГОТУВА́ТИ, у́ю, у́єш і рідше ЗГОТО́ВИТИ, влю, виш; мн. згото́влять; док., перех.

1. Привести в стан готовності, придатності для використання.

[Диякон (до Нартала):] Тебе прошу, посидь коло слабого, поки ми з панею зготуєм купіль (Л. Укр., II, 1951, 406);

Зготувала мати торби, і Антон та Карпо вирушили до далеких і таких привабливих країн… (Чорн., Визвол. земля, 1959, 43).

2. Зробити, виготувати що-небудь.

— Тисяча вагонів набереться! Зваж, скільки сюди лісу пішло та скільки теслярів працювало, щоб все це нам зготувати (Гончар, III, 1959, 417);

Звелів [Еней] носилки з верболозу І з очерету балдахін Зготовить (Котл., І, 1952, 268).

3. також без додатка. Зварити, приготувати їжу, страву.

Прийди, прийди, мій миленький, звечора до мене; Зготувала стара ненька вечерю для тебе (Укр.. лір. пісні, 1958, 167);

— А я, мамо, вже полудень зготовила,— сказала Онися до матері (Н.-Лев., III, 1956, 26);

— Олю! ти, певно, зготувати не вміла, коли Петро нічого не їсть (Коцюб., II, 1955, 364);

Зготувала [Христя] ще й окремо Богунові його улюблений пісний борщ з грибами (Кач., II, 1958, 472).

Значення в інших словниках

1. зготувати — зготува́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. зготувати — -ую, -уєш і рідше зготовити, -влю, -виш; мн. зготовлять; док., перех. 1》 Привести в стан готовності, придатності для використання. 2》 Зробити, виготувати що-небудь. 3》 також без додатка. Зварити, приготувати їжу, страву.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. зготувати — ЗГОТУВА́ТИ див. зготовля́ти.  Словник української мови у 20 томах
4. зготувати — ВАРИ́ТИ (про їжу, сніданок, обід тощо — за допомогою вогню робити готовим, придатним для споживання), ГОТУВА́ТИ, ПРИГОТОВЛЯ́ТИ, КУХОВА́РИТИ розм., КУХАРЮВА́ТИ розм., ГОТО́ВИТИ розм. рідко. — Док.  Словник синонімів української мови
5. зготувати — Зготува́ти, -ту́ю, -єш гл. Состряпать, изготовить. А я йому ранесенько снідати зготую. Маркев. 68. Зготувати обід. Рудч. Ск. II. 204.  Словник української мови Грінченка