згукнути

Згукну́ти, -ну́, -не́ш

гл.

1) Крикнуть. Що ж, як він згукне нам отте своє «годі!» та й нагадувать не звелить? МВ. ІІ. 110.

2) Позвать. Згукнув його, — він обізвався і прийшов до мене. Екатер. у. (Залюбовск.).

Значення в інших словниках

1. згукнути — згукну́ти дієслово доконаного виду діал.  Орфографічний словник української мови
2. згукнути — -ну, -неш, док., перех., діал. Крикнути.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. згукнути — ЗГУКНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех., діал. Крикнути. — Що ж, як він згукне нам оте своє «годі»! та й нагадувать іще не звелить? (Вовчок, І, 1955, 201).  Словник української мови в 11 томах