згін
Згін, зго́ну
м.
1) Сгоняніе въ одно мѣсто, напр. сгоняніе скота въ одно стадо на одно пастбище. Якось вставши до овечок рано та раненько, подоїла, в згін прогнала. Мкр. Н. 7.
2) Сгоняніе съ мѣста, изгнаніе.
Словник української мови Грінченка