згін

ЗГІН, зго́ну, ч. Дія за знач. зганя́ти.

— Здається, гарний буде ярмарок,— раз по разу повторяв Вольф, минаючи оті групи [худоби].— Давно вже не було такого згону (Фр., VIII, 1952, 361).

Значення в інших словниках

1. згін — згін іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. згін — згону, ч. Дія за знач. зганяти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. згін — Згін, зго́ну, -нові  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. згін — Згін, зго́ну м. 1) Сгоняніе въ одно мѣсто, напр. сгоняніе скота въ одно стадо на одно пастбище. Якось вставши до овечок рано та раненько, подоїла, в згін прогнала. Мкр. Н. 7. 2) Сгоняніе съ мѣста, изгнаніе.  Словник української мови Грінченка