1. Словник української мови в 11 томах

згін

ЗГІН, зго́ну, ч. Дія за знач. зганя́ти.

— Здається, гарний буде ярмарок,— раз по разу повторяв Вольф, минаючи оті групи [худоби].— Давно вже не було такого згону (Фр., VIII, 1952, 361).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. згін — згін іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. згін — згону, ч. Дія за знач. зганяти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. згін — Згін, зго́ну, -нові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. згін — Згін, зго́ну м. 1) Сгоняніе въ одно мѣсто, напр. сгоняніе скота въ одно стадо на одно пастбище. Якось вставши до овечок рано та раненько, подоїла, в згін прогнала. Мкр. Н. 7. 2) Сгоняніе съ мѣста, изгнаніе. Словник української мови Грінченка