згін

Значення в інших словниках

1. згін — згін іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
2. згін — згону, ч. Дія за знач. зганяти. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. згін — ЗГІН, зго́ну, ч. Дія за знач. зганя́ти. — Здається, гарний буде ярмарок,— раз по разу повторяв Вольф, минаючи оті групи [худоби].— Давно вже не було такого згону (Фр., VIII, 1952, 361). Словник української мови в 11 томах
4. згін — Згін, зго́ну м. 1) Сгоняніе въ одно мѣсто, напр. сгоняніе скота въ одно стадо на одно пастбище. Якось вставши до овечок рано та раненько, подоїла, в згін прогнала. Мкр. Н. 7. 2) Сгоняніе съ мѣста, изгнаніе. Словник української мови Грінченка