1. Словник української мови Грінченка

згін

Згін, зго́ну

м.

1) Сгоняніе въ одно мѣсто, напр. сгоняніе скота въ одно стадо на одно пастбище. Якось вставши до овечок рано та раненько, подоїла, в згін прогнала. Мкр. Н. 7.

2) Сгоняніе съ мѣста, изгнаніе.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. згін — згін іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. згін — згону, ч. Дія за знач. зганяти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. згін — Згін, зго́ну, -нові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. згін — ЗГІН, зго́ну, ч. Дія за знач. зганя́ти. — Здається, гарний буде ярмарок,— раз по разу повторяв Вольф, минаючи оті групи [худоби].— Давно вже не було такого згону (Фр., VIII, 1952, 361). Словник української мови в 11 томах