здержувати

Здержувати, -жую, -єш

сов. в. здержати, -жу, -жи́ш, гл.

1) Удерживать, удержать, сдерживать, сдержать. Та до такого доліз, що й дерево не здержало. Рудч. Ск. І. 25. Не міг здержати сліз. Опат. 76. А я його все здержую, як стане зриватися до жидівки. Г. Барв. 283.

2) Выдерживать, выдержать. Не дійдеш ти до пекла, не здержиш того пекельного вогню. Стор. МПр. 41.

Значення в інших словниках

1. здержувати — зде́ржувати дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. здержувати — див. перешкоджати; підкорювати  Словник синонімів Вусика
3. здержувати — -ую, -уєш, недок., здержати, -жу, -жиш, док., перех., розм. 1》 Зупиняти на ходу кого-, що-небудь, затримувати, уповільнювати чий-небудь рух і т. ін. || Утримувати від яких-небудь дій, вчинків. Здержувати язика.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. здержувати — Гамувати, погамувати, загамовувати, загамувати, позагамовувати, згамовувати, згамувати, позгамовувати, угамовувати, угамувати, повгамовувати, заспокоювати, заспокоїти, позаспокоювати, приборкувати, приборкати, поприборкувати, спинювати, спиняти...  Словник чужослів Павло Штепа
5. здержувати — ЗАТРИ́МУВАТИ (заважати, пере-шкоджати кому-, чому-небудь рухатися, розвиватися тощо з належною швидкістю), ЗАДЕ́РЖУВАТИ, СТРИ́МУВАТИ, УТРИ́МУВАТИ (ВТРИ́МУВАТИ), ПРИТРИ́МУВАТИ, ГАЛЬМУВА́ТИ, ЗАГАЛЬМО́ВУВАТИ, УПОВІ́ЛЬНЮВАТИ (ВПОВІ́ЛЬНЮВАТИ)...  Словник синонімів української мови
6. здержувати — ЗДЕ́РЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗДЕ́РЖАТИ, жу, жиш, док., перех., розм. 1. Зупиняти на ходу кого-, що-небудь, затримувати, уповільнювати чий-небудь рух і т. ін. Я мав нечоловічу силу; кулаком, як довбнею, вбивав вола, здержував у млині шестірню (Стор.  Словник української мови в 11 томах