здержувати —
зде́ржувати дієслово недоконаного виду розм.
Орфографічний словник української мови
здержувати —
-ую, -уєш, недок., здержати, -жу, -жиш, док., перех., розм. 1》 Зупиняти на ходу кого-, що-небудь, затримувати, уповільнювати чий-небудь рух і т. ін. || Утримувати від яких-небудь дій, вчинків. Здержувати язика.
Великий тлумачний словник сучасної мови
здержувати —
ЗАТРИ́МУВАТИ (заважати, пере-шкоджати кому-, чому-небудь рухатися, розвиватися тощо з належною швидкістю), ЗАДЕ́РЖУВАТИ, СТРИ́МУВАТИ, УТРИ́МУВАТИ (ВТРИ́МУВАТИ), ПРИТРИ́МУВАТИ, ГАЛЬМУВА́ТИ, ЗАГАЛЬМО́ВУВАТИ, УПОВІ́ЛЬНЮВАТИ (ВПОВІ́ЛЬНЮВАТИ)...
Словник синонімів української мови
здержувати —
ЗДЕ́РЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗДЕ́РЖАТИ, жу, жиш, док., перех., розм. 1. Зупиняти на ходу кого-, що-небудь, затримувати, уповільнювати чий-небудь рух і т. ін. Я мав нечоловічу силу; кулаком, як довбнею, вбивав вола, здержував у млині шестірню (Стор.
Словник української мови в 11 томах
здержувати —
Здержувати, -жую, -єш сов. в. здержати, -жу, -жи́ш, гл. 1) Удерживать, удержать, сдерживать, сдержать. Та до такого доліз, що й дерево не здержало. Рудч. Ск. І. 25. Не міг здержати сліз. Опат. 76. А я його все здержую, як стане зриватися до жидівки.
Словник української мови Грінченка