здичавіти

Здичавіти, -вію, -єш

гл. = здичіти. Кота як завезти в ліс, то він зовсім здичавіє і не приступайсь до його. Волын. г. Здичавів хлопець. Св. Л. 158.

Значення в інших словниках

1. здичавіти — здича́віти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. здичавіти — -ію, -ієш, док. 1》 Стати диким, неприрученим (про тварин). || Стати некультивованим (про рослини). || Стати запущеним, порости бур'яном (про сад, поле і т. ін.). 2》 перен. Відвикнути від людей, товариства, стати нелюдимим.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. здичавіти — Здича́віти, -вію, -вієш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. здичавіти — ЗДИЧА́ВІТИ, ію, ієш, док. 1. Стати диким, неприрученим (про тварин). В Австралії динго цілком здичавіли і тепер тут, подібно до наших вовків, чинять серед місцевої фауни великі спустошення (Посібник з зоогеогр.  Словник української мови в 11 томах