Великий тлумачний словник сучасної мови

здичавіти

здича́віти

-ію, -ієш, док.

1》 Стати диким, неприрученим (про тварин).

|| Стати некультивованим (про рослини).

|| Стати запущеним, порости бур'яном (про сад, поле і т. ін.).

2》 перен. Відвикнути від людей, товариства, стати нелюдимим.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. здичавіти — здича́віти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. здичавіти — Здича́віти, -вію, -вієш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  3. здичавіти — ЗДИЧА́ВІТИ, ію, ієш, док. 1. Стати диким, неприрученим (про тварин). В Австралії динго цілком здичавіли і тепер тут, подібно до наших вовків, чинять серед місцевої фауни великі спустошення (Посібник з зоогеогр.  Словник української мови в 11 томах
  4. здичавіти — Здичавіти, -вію, -єш гл. = здичіти. Кота як завезти в ліс, то він зовсім здичавіє і не приступайсь до його. Волын. г. Здичавів хлопець. Св. Л. 158.  Словник української мови Грінченка