здичавіння здича́віння -я, с. Дія і стан за знач. здичавіти. Великий тлумачний словник сучасної української мови
Значення в інших словниках здичавіння — здича́віння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови здичавіння — Здича́віння, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.) здичавіння — ЗДИЧА́ВІННЯ, я, с. Дія і стан за знач. здича́віти. Надмірні податки довели населення до жахливих злиднів і здичавіння (Тулуб, Людолови, II, 1957, 461). Словник української мови в 11 томах