здичавіння

ЗДИЧА́ВІННЯ, я, с. Дія і стан за знач. здича́віти.

Надмірні податки довели населення до жахливих злиднів і здичавіння (Тулуб, Людолови, II, 1957, 461).

Значення в інших словниках

1. здичавіння — здича́віння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. здичавіння — -я, с. Дія і стан за знач. здичавіти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. здичавіння — Здича́віння, -ння, -нню, -нням  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)