Орфографічний словник української мови

здичавіння

здича́віння

іменник середнього роду

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. здичавіння — -я, с. Дія і стан за знач. здичавіти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. здичавіння — Здича́віння, -ння, -нню, -нням  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  3. здичавіння — ЗДИЧА́ВІННЯ, я, с. Дія і стан за знач. здича́віти. Надмірні податки довели населення до жахливих злиднів і здичавіння (Тулуб, Людолови, II, 1957, 461).  Словник української мови в 11 томах