здичавіння
ЗДИЧА́ВІННЯ, я, с. Дія і стан за знач. здича́віти.
Надмірні податки довели населення до жахливих злиднів і здичавіння (Тулуб, Людолови, II, 1957, 461).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- здичавіння — здича́віння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- здичавіння — -я, с. Дія і стан за знач. здичавіти. Великий тлумачний словник сучасної мови
- здичавіння — Здича́віння, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)