здобиченька

Здо́бич, -чі

ж. Добыча. Рудч. Ск. II. 148. МВ. І. 144. Ділили поміж собою здобич і гроші, що добули од жидів. Стор. МПр. 145. ум. здоби́ченька. Козацькая здобиченька марне пропадає. Макс. (1849) 62.

Значення в інших словниках

1. здобиченька — ЗДОБИ́ЧЕНЬКА, и, ж. Зменш.-пестл. до здо́бич 1, 2. [Яким:] Козацькая наша доля — Могилонька в чистім полі, Козацькая здобиченька — У головках травиченька (Кроп., V, 1959, 164).  Словник української мови в 11 томах