Словник української мови Грінченка

здобувати

Здобува́ти, -ва́ю, -єш

сов. в. здобути, -бу́ду, -деш, гл. Добывать, добыть, раздобывать, раздобыть, пріобрѣтать, пріобрѣсть. Надвоє баба ворожила: або здобути, або дома не бути. Ном. № 5616. Царство небесне здобувається силою. Єв. Мт. XI. 12. Що за користь чоловікові, коли здобуде світ увесь? Св. Мр. VIII. 36. Розуму за гроші не здобудеш. К. Іов. 60.

Словник української мови Грінченка

Значення в інших словниках

  1. здобувати — (досягати чогось великими зусиллями) виборювати, осягати, завойовувати.  Словник синонімів Полюги
  2. здобувати — одержувати – діставати – здобувати Хоча в літературній мові точно встановлених і всеохопних критеріїв використання кожного з цих дієслів немає, однак узвичаєно, приміром, що пенсію одержують, по заслузі дістають, освіту здобувають...  «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  3. здобувати — здобува́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
  4. здобувати — Роздобувати; (з бою) брати; (працею) заробляти, дороблятися; (право) завойовувати; (щастя) засягати, досягати; (славу) заживати чого, убиватися в що; (освіту) осягати; (серце) знаходити дорогу до чого; (з кишені) виймати, витягати; (вогонь) добувати; (копалини) видобувати.  Словник синонімів Караванського
  5. здобувати — див. дбати  Словник синонімів Вусика
  6. здобувати — -аю, -аєш, недок., здобути, -уду, -удеш; мин. ч. здобув, -була, -було; наказ. сп. здобудь; док., перех. 1》 Діставати, розшукувати, знаходити кого-, що-небудь. || Заробляти, набувати працею.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. здобувати — добува́ти (здобува́ти) / добу́ти (здобу́ти) кро́в’ю (та кістка́ми) що. 1. Досягати чого-небудь, докладаючи великих зусиль, ціною великих жертв. Потомки козачі копалися в сирій землі, понівечені..  Фразеологічний словник української мови
  8. здобувати — ВИЙМА́ТИ (брати що-небудь із середини чогось), ВИТЯГА́ТИ, ВИТЯ́ГУВАТИ, ТЯГТИ́, ТЯГНУ́ТИ, ДОБУВА́ТИ, ВИДОБУВА́ТИ, ТЯГА́ТИ рідше, ЗДОБУВА́ТИ рідко; ВИШКРЯ́БУВАТИ, ВИШКРІБА́ТИ, ВИСКРІБА́ТИ (шкребучи); ВИШПО́РТУВАТИ (шпортаючи) розм.  Словник синонімів української мови
  9. здобувати — Здобува́ти, -бува́ю, -бува́єш; здобу́ти, -бу́ду, -бу́деш; здобу́дь, -бу́дьмо, -бу́дьте  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. здобувати — ЗДОБУВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗДОБУ́ТИ, у́ду, у́деш; мин. ч. здобу́в, була́, ло́; наказ. сп. здобу́дь; док., перех. 1. Діставати, розшукувати, знаходити кого-, що-небудь. О, не один нащадок Прометея Блискучу іскру з неба здобував (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах