(досягати чогось великими зусиллями) виборювати, осягати, завойовувати.
Словник синонімів Полюги
Значення в інших словниках
здобувати —
одержувати – діставати – здобувати Хоча в літературній мові точно встановлених і всеохопних критеріїв використання кожного з цих дієслів немає, однак узвичаєно, приміром, що пенсію одержують, по заслузі дістають, освіту здобувають...
«Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
здобувати —
здобува́ти дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
здобувати —
Роздобувати; (з бою) брати; (працею) заробляти, дороблятися; (право) завойовувати; (щастя) засягати, досягати; (славу) заживати чого, убиватися в що; (освіту) осягати; (серце) знаходити дорогу до чого; (з кишені) виймати, витягати; (вогонь) добувати; (копалини) видобувати.
Словник синонімів Караванського
здобувати —
ЗДОБУВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗДОБУ́ТИ, у́ду, у́деш; мин. ч. здобу́в, була́, ло́; наказ. сп. здобу́дь; док., перех. 1. Діставати, розшукувати, знаходити кого-, що-небудь. О, не один нащадок Прометея Блискучу іскру з неба здобував (Л. Укр.
Словник української мови в 11 томах
здобувати —
Здобува́ти, -ва́ю, -єш сов. в. здобути, -бу́ду, -деш, гл. Добывать, добыть, раздобывать, раздобыть, пріобрѣтать, пріобрѣсть. Надвоє баба ворожила: або здобути, або дома не бути. Ном. № 5616. Царство небесне здобувається силою. Єв. Мт. XI. 12.
Словник української мови Грінченка