гл. Зеленѣть. Тілько степом-полем трава зеленіє. Мет. 244.
Словник української мови Грінченка
Значення в інших словниках
зеленіти —
зелені́ти дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
зеленіти —
-ію, -ієш, недок. 1》 тільки 3 ос. Набувати зеленого кольору, ставати зеленим. || Покриватися зеленню, рослинністю. 2》 тільки 3 ос. Вирізнятися зеленим кольором з-поміж чого-небудь, на чомусь. || безос. || Бути зеленим, у зелені. 3》 розм. Ставати блідим од недуги, страху, злості тощо.
Великий тлумачний словник сучасної мови
зеленіти —
БЛІ́ДНУТИ (про обличчя — втрачати рум'янець і взагалі природну свіжість під впливом сильних почуттів, хвороби і т. ін.), БЛІДНІ́ТИ заст., БІЛІ́ТИ підсил., СІРІ́ТИ підсил., ПОЛОТНІ́ТИ підсил., ЗЕЛЕНІ́ТИ підсил. розм. — Д...
Словник синонімів української мови
зеленіти —
Зелені́ти, -ні́ю, -ні́єш
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
зеленіти —
ЗЕЛЕНІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок. 1. тільки 3 ос. Набувати зеленого кольору, ставати зеленим. Посходила тая рута, В гаї зеленіє (Шевч., II, 1953, 155); Трава надворі вже потроху зеленіє (Тют.
Словник української мови в 11 томах