злодюжка

Злодю́га, -ги

м. = злодіяка. Один злодюга крав. Гліб. 81. ум. злодюжка. Злодюжка був на все сем. Драг. 66. Не був злодієм, а злодюжкою був. Г. Барв. 313.

Значення в інших словниках

1. злодюжка — злодю́жка іменник жіночого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. злодюжка — див. злодій  Словник синонімів Вусика
3. злодюжка — -и, ч. і ж., розм. Те саме, що злодіячка. || лайл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. злодюжка — Злодю́жка, -жки, -жці; -дю́жки  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. злодюжка — ЗЛОДЮ́ЖКА, и, ч. і ж., розм. Людина, яка займається дрібними крадіжками. Кузьма обережно тупцює босими ногами по свіжовимитій підлозі, його вогкі, сумовито-догідливі очі більше б пасували богомільнику, аніж цьому п’яниці і дрібному злодюжці (Стельмах...  Словник української мови в 11 томах