Значення в інших словниках
-
злодюжка —
злодю́жка іменник жіночого роду, істота розм.
Орфографічний словник української мови
-
злодюжка —
-и, ч. і ж., розм. Те саме, що злодіячка. || лайл.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
злодюжка —
Злодю́жка, -жки, -жці; -дю́жки
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
злодюжка —
ЗЛОДЮ́ЖКА, и, ч. і ж., розм. Людина, яка займається дрібними крадіжками. Кузьма обережно тупцює босими ногами по свіжовимитій підлозі, його вогкі, сумовито-догідливі очі більше б пасували богомільнику, аніж цьому п’яниці і дрібному злодюжці (Стельмах...
Словник української мови в 11 томах
-
злодюжка —
Злодю́га, -ги м. = злодіяка. Один злодюга крав. Гліб. 81. ум. злодюжка. Злодюжка був на все сем. Драг. 66. Не був злодієм, а злодюжкою був. Г. Барв. 313.
Словник української мови Грінченка