злодюга

див. злодій

Значення в інших словниках

1. злодюга — злодю́га іменник чоловічого або жіночого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. злодюга — -и, ч. і ж., розм. Особа, яка чинить злодійство.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. злодюга — Злодю́га, -ги, -зі; -дю́ги, -дю́г  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. злодюга — ЗЛОДЮ́ГА, и, ч. і ж., розм. Особа, яка займається злодійством. [В юрбі:] Це ж та баба Ярина, та злодюга, що сама краде, а на дівчат звертає! (Вас.  Словник української мови в 11 томах