злодюга злодю́га іменник чоловічого або жіночого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
Значення в інших словниках злодюга — див. злодій Словник синонімів Вусика злодюга — -и, ч. і ж., розм. Особа, яка чинить злодійство. Великий тлумачний словник сучасної мови злодюга — Злодю́га, -ги, -зі; -дю́ги, -дю́г Правописний словник Голоскевича (1929 р.) злодюга — ЗЛОДЮ́ГА, и, ч. і ж., розм. Особа, яка займається злодійством. [В юрбі:] Це ж та баба Ярина, та злодюга, що сама краде, а на дівчат звертає! (Вас. Словник української мови в 11 томах