1. Орфографічний словник української мови

злодюга

злодю́га

іменник чоловічого або жіночого роду, істота

розм.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. злодюга — див. злодій Словник синонімів Вусика
  2. злодюга — -и, ч. і ж., розм. Особа, яка чинить злодійство. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. злодюга — Злодю́га, -ги, -зі; -дю́ги, -дю́г Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. злодюга — ЗЛОДЮ́ГА, и, ч. і ж., розм. Особа, яка займається злодійством. [В юрбі:] Це ж та баба Ярина, та злодюга, що сама краде, а на дівчат звертає! (Вас. Словник української мови в 11 томах