злодюга
злодю́га
-и, ч. і ж., розм.
Особа, яка чинить злодійство.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- злодюга — злодю́га іменник чоловічого або жіночого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
- злодюга — див. злодій Словник синонімів Вусика
- злодюга — Злодю́га, -ги, -зі; -дю́ги, -дю́г Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- злодюга — ЗЛОДЮ́ГА, и, ч. і ж., розм. Особа, яка займається злодійством. [В юрбі:] Це ж та баба Ярина, та злодюга, що сама краде, а на дівчат звертає! (Вас. Словник української мови в 11 томах