Великий тлумачний словник сучасної мови

злодюжка

злодю́жка

-и, ч. і ж., розм.

Те саме, що злодіячка.

|| лайл.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. злодюжка — злодю́жка іменник жіночого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
  2. злодюжка — див. злодій  Словник синонімів Вусика
  3. злодюжка — Злодю́жка, -жки, -жці; -дю́жки  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. злодюжка — ЗЛОДЮ́ЖКА, и, ч. і ж., розм. Людина, яка займається дрібними крадіжками. Кузьма обережно тупцює босими ногами по свіжовимитій підлозі, його вогкі, сумовито-догідливі очі більше б пасували богомільнику, аніж цьому п’яниці і дрібному злодюжці (Стельмах...  Словник української мови в 11 томах
  5. злодюжка — Злодю́га, -ги м. = злодіяка. Один злодюга крав. Гліб. 81. ум. злодюжка. Злодюжка був на все сем. Драг. 66. Не був злодієм, а злодюжкою був. Г. Барв. 313.  Словник української мови Грінченка