зломити

Зломити, -млю, -миш

гл.

1) Сломать, сломить. Із дерева сього зломити ти мусиш гільку хоть одну. Котл. Ен. III. 19. Ой зломлю я і стопчу я рожу з калиною. Мет. 96. Ми перстенчик зломимо, тобі жони не дамо. Чуб. III. 70. Прудко гонить, голову зломить. Ном. № 5572.

2) Нарушить. Не зломлю... закону. Г. Барв. 95.

Значення в інших словниках

1. зломити — зломи́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. зломити — Зломи́ти. Порушити, не дотримати (слова, обіцянки тощо). ● Зломити слово - не дотримати слова. Волян каже, що не зломив слова, а зробив так, як посол Стефанович (Б., 1895, 5, 4); — Тримайся мене, Анно, як я піду! — промовив поважно.  Українська літературна мова на Буковині
3. зломити — див. ЗЛАМУВАТИ.  Словник синонімів Караванського
4. зломити — зломлю, зломиш; мн. зломлять; док., перех. 1》 Зігнувши або розбивши, відділити, відламати частини, шматки від чого-небудь; зламати (у 1 знач.). || безос. || Порушити частково чи повністю цілість кістки, кісток. 2》 перен., розм.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. зломити — злама́ти (зломи́ти) зу́би на чому і без додатка. Зазнати поразки, невдачі у чому-небудь. Під Москвою зломив (фашист) зуби, в Ленінград не йде без шуби! В Сталінграді все покинув, До Харкова дер без впину (Укр.. думи..  Фразеологічний словник української мови
6. зломити — ЗІПСУВА́ТИ (зробити непридатним для вживання, користування і т. ін., вивести з ладу), ЗОПСУВА́ТИ рідше, ПОШКО́ДИТИ, УШКО́ДИТИ, ЗНІ́ВЕЧИТИ, ПОНІ́ВЕЧИТИ, ПОЛАМА́ТИ, ЗЛАМА́ТИ, ЗЛОМИ́ТИ, СПОТВО́РИТИ, ПЕРЕВЕСТИ́, СКАЛІ́ЧИТИ підсил.  Словник синонімів української мови
7. зломити — Зломи́ти, -млю́, зло́миш, -млять = злама́ти  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. зломити — ЗЛОМИ́ТИ, зломлю́, зло́миш; мн. зло́млять; док., перех. 1. Зігнувши або розбивши, відділити, відламати частини, куски від чого-небудь; зламати (у 1 знач.). Тут йому треба було двір промітати ..  Словник української мови в 11 томах