зломити

зломи́ти

зломлю, зломиш; мн. зломлять; док., перех.

1》 Зігнувши або розбивши, відділити, відламати частини, шматки від чого-небудь; зламати (у 1 знач.).

|| безос.

|| Порушити частково чи повністю цілість кістки, кісток.

2》 перен., розм. Перемогти, здолати кого-, що-небудь (у боротьбі, битві і т. ін.).

|| Подолати чий-небудь опір, упертість, примусити скоритися.

|| Позбавити кого-небудь сили, енергії, волі і т. ін., знесилити фізично або морально.

|| безос.

|| Приглушити, перемогти в собі які-небудь почуття, звички.

3》 перен. Рішуче відкинути, зруйнувати, знищити або порушити що-небудь традиційне, звичне, усталене.

|| Зіпсувати, спотворити (життя).

4》 перен., рідко. Не додержати чого-небудь обіцяного, даного, порушити його.

5》 перен., рідко. Загнути, вигнути під кутом, змінивши попереднє положення, вигляд.

Значення в інших словниках

1. зломити — зломи́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. зломити — Зломи́ти. Порушити, не дотримати (слова, обіцянки тощо). ● Зломити слово - не дотримати слова. Волян каже, що не зломив слова, а зробив так, як посол Стефанович (Б., 1895, 5, 4); — Тримайся мене, Анно, як я піду! — промовив поважно.  Українська літературна мова на Буковині
3. зломити — див. ЗЛАМУВАТИ.  Словник синонімів Караванського
4. зломити — злама́ти (зломи́ти) зу́би на чому і без додатка. Зазнати поразки, невдачі у чому-небудь. Під Москвою зломив (фашист) зуби, в Ленінград не йде без шуби! В Сталінграді все покинув, До Харкова дер без впину (Укр.. думи..  Фразеологічний словник української мови
5. зломити — ЗІПСУВА́ТИ (зробити непридатним для вживання, користування і т. ін., вивести з ладу), ЗОПСУВА́ТИ рідше, ПОШКО́ДИТИ, УШКО́ДИТИ, ЗНІ́ВЕЧИТИ, ПОНІ́ВЕЧИТИ, ПОЛАМА́ТИ, ЗЛАМА́ТИ, ЗЛОМИ́ТИ, СПОТВО́РИТИ, ПЕРЕВЕСТИ́, СКАЛІ́ЧИТИ підсил.  Словник синонімів української мови
6. зломити — Зломи́ти, -млю́, зло́миш, -млять = злама́ти  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. зломити — ЗЛОМИ́ТИ, зломлю́, зло́миш; мн. зло́млять; док., перех. 1. Зігнувши або розбивши, відділити, відламати частини, куски від чого-небудь; зламати (у 1 знач.). Тут йому треба було двір промітати ..  Словник української мови в 11 томах
8. зломити — Зломити, -млю, -миш гл. 1) Сломать, сломить. Із дерева сього зломити ти мусиш гільку хоть одну. Котл. Ен. III. 19. Ой зломлю я і стопчу я рожу з калиною. Мет. 96. Ми перстенчик зломимо, тобі жони не дамо. Чуб. III. 70. Прудко гонить, голову зломить. Ном.  Словник української мови Грінченка