зломити
Зломи́ти. Порушити, не дотримати (слова, обіцянки тощо).
● Зломити слово - не дотримати слова. Волян каже, що не зломив слова, а зробив так, як посол Стефанович (Б., 1895, 5, 4); — Тримайся мене, Анно, як я піду! — промовив поважно. -Ая тобі також слова не зломлю! Скоро поверну, зробимо весілля! (Коб., Земля, 284)
// порівн. пол. złamać słowo, umowę — порушити слово, обіцянку, złamać prawo — порушити закон; нім. der Wort brechen — порушити слово, обіцянку, brechen — ламати.
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.