1. Українська літературна мова на Буковині

зломити

Зломи́ти. Порушити, не дотримати (слова, обіцянки тощо).

● Зломити слово - не дотримати слова. Волян каже, що не зломив слова, а зробив так, як посол Стефанович (Б., 1895, 5, 4); — Тримайся мене, Анно, як я піду! — промовив поважно. -Ая тобі також слова не зломлю! Скоро поверну, зробимо весілля! (Коб., Земля, 284)

// порівн. пол. złamać słowo, umowę — порушити слово, обіцянку, złamać prawo — порушити закон; нім. der Wort brechen — порушити слово, обіцянку, brechen — ламати.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зломити — зломи́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. зломити — див. ЗЛАМУВАТИ. Словник синонімів Караванського
  3. зломити — зломлю, зломиш; мн. зломлять; док., перех. 1》 Зігнувши або розбивши, відділити, відламати частини, шматки від чого-небудь; зламати (у 1 знач.). || безос. || Порушити частково чи повністю цілість кістки, кісток. 2》 перен., розм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. зломити — злама́ти (зломи́ти) зу́би на чому і без додатка. Зазнати поразки, невдачі у чому-небудь. Під Москвою зломив (фашист) зуби, в Ленінград не йде без шуби! В Сталінграді все покинув, До Харкова дер без впину (Укр.. думи.. Фразеологічний словник української мови
  5. зломити — ЗІПСУВА́ТИ (зробити непридатним для вживання, користування і т. ін., вивести з ладу), ЗОПСУВА́ТИ рідше, ПОШКО́ДИТИ, УШКО́ДИТИ, ЗНІ́ВЕЧИТИ, ПОНІ́ВЕЧИТИ, ПОЛАМА́ТИ, ЗЛАМА́ТИ, ЗЛОМИ́ТИ, СПОТВО́РИТИ, ПЕРЕВЕСТИ́, СКАЛІ́ЧИТИ підсил. Словник синонімів української мови
  6. зломити — Зломи́ти, -млю́, зло́миш, -млять = злама́ти Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. зломити — ЗЛОМИ́ТИ, зломлю́, зло́миш; мн. зло́млять; док., перех. 1. Зігнувши або розбивши, відділити, відламати частини, куски від чого-небудь; зламати (у 1 знач.). Тут йому треба було двір промітати .. Словник української мови в 11 томах
  8. зломити — Зломити, -млю, -миш гл. 1) Сломать, сломить. Із дерева сього зломити ти мусиш гільку хоть одну. Котл. Ен. III. 19. Ой зломлю я і стопчу я рожу з калиною. Мет. 96. Ми перстенчик зломимо, тобі жони не дамо. Чуб. III. 70. Прудко гонить, голову зломить. Ном. Словник української мови Грінченка