зложити
Зложи́ти.
1. Скласти, зібрати (на що?), пожертвувати. Взірцева читальня “Просьвіти“ в Микулинцях числила з кінцем 1894 року 150 членів, котрі зложили вкладок на суму 82 зр. 40 кр. (Б., 1895, 24, 3); ); На православну захоронку, взглядно на тов[ариство] прав[ославних] Русинок в Чернівцях, зложили далі Є. Е. митрополит др. Репта за місяць цвітень 10 кор., пані інсп[екторова] Купчанко 4 кор., пані радн[ого] Галіпова 1 кор., а пані Мігайчук подарувала З хліби. Щедрим дателям щире спасибіг (Б., 1909, 75, 3); Кождий сьвідомий Українець повинен зложити хоч би який малий даток на сю патріотичну ціль, на здвигненє пам’ятника Шевченкови в головнім городі України (Б., 1909, 65, 1); [Депутация] мала іменем цілого руского сьвященства висказати подяку правительству за попертє іменованя о. Манастирского і зложити чолобитну пошану новоіменованому генеральному вікарієви (Звідомл., 1914, 63)
// пол. złożyć — зібрати, złożyć ofiarę — пожертвувати.
2. Подати, представити.
● Зложити справозданє — підготувати, зробити звіт. Дирекция товариства зложила справозданє о чинностях своїх, поступі, орґанізациї і розвою в четвертім кварталі (Б., 1895, 8, 4)
// пол. złożyć sprawozdanie — подати звіт.
3. Висловити.
● Зложити кондолєнцию - висловити співчуття. На початку засіданя парляменту в середу присьвятив президент палати Патай покійному теплу згадку, яку вислухали посли стоячи, а барон Бінерт зложив жені помершого кондолєнцию іменем правительства (Б., 1909, 65, 2)
// пол. złożyć kondolencję, podziękowanie — висловити співчуття, подяку, złożyć gratulacje — привітати.
4. Скласти іспит. А бувши богословом у Відни [В. Ільницкий] слухав заразом і естетики, істориї фільозофи, науки про господарство, педагогіки і фізики — що відтак дуже придалось єму в єго діяльности і з чого зложив іспит (Б., 1895, 20, 1)
// пол. złożyć egzamin — скласти іспит.
5. Скласти (з себе) повноваження. Недавно “Діло” подало вість, що п. Барвіньский уступив з виділу “Просьвіти” і тим самим зложив уряд заступника голови, “мотивуючи се станом свого здоровля“ (Б., 1895, 26, 3); Показали ся в товаристві незгоди, а конець того був такий, що голова товариства гр. Н. П. Іґнатьєв зложив гідність голови товариства (Б., 1899, 35, 3)
// пол. złożyć (coś) — відмовитися від чогось, złożyć pełnomocnictwa — скласти (з себе) повноваження.
Значення в інших словниках
- зложити — зложи́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- зложити — зложу, зложиш, док., перех., розм. 1》 Зібравши разом, докупи, покласти у певне місце. || Покласти, помістити кого-, що-небудь десь або на щось. 2》 Скласти одне ціле, з'єднавши окремі розрізнені частини, елементи. Великий тлумачний словник сучасної мови
- зложити — Класти, складати, скласти, поскладати, викладати, викласти, повикладати, закладати, закласти, позакладати, накладати, накласти, понакладати, обкладати, обкласти, пообкладати, перекладати, перекласти, поперекладати, підкладати, підкласти, попідкладати... Словник чужослів Павло Штепа
- зложити — (сейм) скликати, зібрати Словник застарілих та маловживаних слів
- зложити — зложи́ти (покла́сти) го́лову за що і без додатка. Загинути в боротьбі. Та нерівні сили були. Не один славний легінь голову за волю зложив (Легенди..); Недарма голови зложили брати мої серед полів (І. Фразеологічний словник української мови
- зложити — ЗЛОЖИ́ТИ, зложу́, зло́жиш, док., перех., розм. 1. Зібравши разом, докупи, покласти у певне місце. В огонь лахміття все зложивши, Сама [Дідона] в огні тім простяглася (Котл. Словник української мови в 11 томах
- зложити — Зложи́ти, -жу́, -жиш гл. = скласти. Зов'ю я віночка й а в штирі грядочки, зложу на головку. Чуб. III. 121. Аж його гречка стоїть у стіжку зложена. Рудч. Ск. II. 208. руки зложити. Умереть. Г. Барв. 95. Ручки зложу, очки сплющу та ще слово скажу. Чуб. V. Словник української мови Грінченка