1. Великий тлумачний словник сучасної мови

зложити

зложи́ти

зложу, зложиш, док., перех., розм.

1》 Зібравши разом, докупи, покласти у певне місце.

|| Покласти, помістити кого-, що-небудь десь або на щось.

2》 Скласти одне ціле, з'єднавши окремі розрізнені частини, елементи.

|| Збудувати, спорудити що-небудь способом кладки.

|| Розташувати, розставити певним чином (слова, речення і т. ін.).

3》 Створити, скласти (вірш, пісню і т. ін.).

|| Виробити в собі певний погляд на кого-, що-небудь, певну думку, якесь поняття і т. ін. про когось, щось.

4》 Перегнувши в якийсь спосіб, згорнути що-небудь, зменшивши в об'ємі та надавши певного вигляду, форми.

|| Зігнувши, склавши яким-небудь чином руки, крила і т. ін., надати їм того чи іншого положення.

5》 рідко. Додати одне число до другого; зробити додавання.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зложити — зложи́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. зложити — Зложи́ти. 1. Скласти, зібрати (на що?), пожертвувати. Взірцева читальня “Просьвіти“ в Микулинцях числила з кінцем 1894 року 150 членів, котрі зложили вкладок на суму 82 зр. 40 кр. (Б. Українська літературна мова на Буковині
  3. зложити — Класти, складати, скласти, поскладати, викладати, викласти, повикладати, закладати, закласти, позакладати, накладати, накласти, понакладати, обкладати, обкласти, пообкладати, перекладати, перекласти, поперекладати, підкладати, підкласти, попідкладати... Словник чужослів Павло Штепа
  4. зложити — (сейм) скликати, зібрати Словник застарілих та маловживаних слів
  5. зложити — зложи́ти (покла́сти) го́лову за що і без додатка. Загинути в боротьбі. Та нерівні сили були. Не один славний легінь голову за волю зложив (Легенди..); Недарма голови зложили брати мої серед полів (І. Фразеологічний словник української мови
  6. зложити — ЗЛОЖИ́ТИ, зложу́, зло́жиш, док., перех., розм. 1. Зібравши разом, докупи, покласти у певне місце. В огонь лахміття все зложивши, Сама [Дідона] в огні тім простяглася (Котл. Словник української мови в 11 томах
  7. зложити — Зложи́ти, -жу́, -жиш гл. = скласти. Зов'ю я віночка й а в штирі грядочки, зложу на головку. Чуб. III. 121. Аж його гречка стоїть у стіжку зложена. Рудч. Ск. II. 208. руки зложити. Умереть. Г. Барв. 95. Ручки зложу, очки сплющу та ще слово скажу. Чуб. V. Словник української мови Грінченка