зломити
злама́ти (зломи́ти) зу́би на чому і без додатка. Зазнати поразки, невдачі у чому-небудь. Під Москвою зломив (фашист) зуби, в Ленінград не йде без шуби! В Сталінграді все покинув, До Харкова дер без впину (Укр.. думи..); — Нас підтримають київські міщани й ремісники. А коли корона зламає зуби на такому дружному опорі,— підемо на Буг (Іван Ле); // Затративши чимало праці, зусиль, не справитися з чим-небудь. Невже він може повірити, що ця дівчина, практикантка, розв’язала проблему, на якій зламали зуби видатні інженери? Смішно навіть про це думати (В. Собко).
сам чорт (біс, сатана́) но́гу (но́ги) зло́мить (вло́мить, злама́є і т. ін.). 1. у чому, з ким—чим. Важко зрозуміти що-небудь, розібратися в чомусь; нічого не можна зрозуміти. — У ваших канцелярських викрутасах сам чорт зламає ногу.— Інакше, пане, не можна (З. Тулуб); Гадав (Левко), що нема в світі вреднішого зілля, аніж баби. З ними сам біс ногу вломить (М. Стельмах); Потап може лише покрикувати на Таволг, підганяти, придумувати усяку мудрацію, у якій сам сатана ноги поламає! (М. Рудь). 2. де. Нема порядку; велике безладдя. — Стійте, стійте, дайте перше .. шовкову спідницю, бо я не знайду, тут сам чорт ногу зломить (Леся Українка). 3. Дуже складний, заплутаний. — Аби тільки в ліс перескочити. А там він такі стежки знає, такими шляхами поведе, що сам чорт ногу зломить (В. Козаченко). сам чортя́ка но́гу зло́мить (дуже складно, заплутано). (Передерій:) Адже як почне (Стрижаченко) крутити, .. то й праве діло так закруте (закрутить), що сам чортяка ногу зломе (зломить), а в його (нього) правди не дошукається (Панас Мирний).
сон (дрімо́та) хи́лить (кло́нить, зломи́в, поборо́в і т. ін.) кого, на кого. Хто-небудь засинає. Мене мов сон хилить, та будять мене — хто плачем, хто риданням (Марко Вовчок); Говорить далі невиразно слова, по голосі чутно, що її сон клонить (Леся Українка); Вже князя і сон зломив, В очі мов насипав приску, Голова тяжить, неначе Від маківки (І. Франко); — А-а, це ви, товаришу голова? А ми держались-держались, та таки перед світом поборов нас сон (Григорій Тютюнник); Галя ледве переставляла ниючі ноги, дрімота хилила її до землі (Ю. Збанацький).
Значення в інших словниках
- зломити — зломи́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- зломити — Зломи́ти. Порушити, не дотримати (слова, обіцянки тощо). ● Зломити слово - не дотримати слова. Волян каже, що не зломив слова, а зробив так, як посол Стефанович (Б., 1895, 5, 4); — Тримайся мене, Анно, як я піду! — промовив поважно. Українська літературна мова на Буковині
- зломити — див. ЗЛАМУВАТИ. Словник синонімів Караванського
- зломити — зломлю, зломиш; мн. зломлять; док., перех. 1》 Зігнувши або розбивши, відділити, відламати частини, шматки від чого-небудь; зламати (у 1 знач.). || безос. || Порушити частково чи повністю цілість кістки, кісток. 2》 перен., розм. Великий тлумачний словник сучасної мови
- зломити — ЗІПСУВА́ТИ (зробити непридатним для вживання, користування і т. ін., вивести з ладу), ЗОПСУВА́ТИ рідше, ПОШКО́ДИТИ, УШКО́ДИТИ, ЗНІ́ВЕЧИТИ, ПОНІ́ВЕЧИТИ, ПОЛАМА́ТИ, ЗЛАМА́ТИ, ЗЛОМИ́ТИ, СПОТВО́РИТИ, ПЕРЕВЕСТИ́, СКАЛІ́ЧИТИ підсил. Словник синонімів української мови
- зломити — Зломи́ти, -млю́, зло́миш, -млять = злама́ти Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- зломити — ЗЛОМИ́ТИ, зломлю́, зло́миш; мн. зло́млять; док., перех. 1. Зігнувши або розбивши, відділити, відламати частини, куски від чого-небудь; зламати (у 1 знач.). Тут йому треба було двір промітати .. Словник української мови в 11 томах
- зломити — Зломити, -млю, -миш гл. 1) Сломать, сломить. Із дерева сього зломити ти мусиш гільку хоть одну. Котл. Ен. III. 19. Ой зломлю я і стопчу я рожу з калиною. Мет. 96. Ми перстенчик зломимо, тобі жони не дамо. Чуб. III. 70. Прудко гонить, голову зломить. Ном. Словник української мови Грінченка