злувати

Злува́ти, злую, -єш

гл. Быть злымъ, сердиться. На кого ж ти, мій миленький, злуєш, що мою білу постіль гайнуєш? Чуб. V. 553.

Значення в інших словниках

1. злувати — злува́ти дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. злувати — див. сердитися  Словник синонімів Вусика
3. злувати — ЗЛУВА́ТИ, злу́ю, злу́єш, недок., рідко. Злитися, сердитися. Він усе думав про того «чорнявого» та сердився на себе, що так збентежився перед їм, поступився назад. Він злував увесь день (Гр.  Словник української мови в 11 томах