злувати

ЗЛУВА́ТИ, злу́ю, злу́єш, недок., рідко. Злитися, сердитися.

Він усе думав про того «чорнявого» та сердився на себе, що так збентежився перед їм, поступився назад. Він злував увесь день (Гр., II, 1963, 13);

— Аби ти бачила, як він зрадів, аж сльоза під повіками закипіла; отак, наче в тебе, коли ти, серце, дуже злуєш на мене (Стельмах, Хліб.., 1959, 239).

Значення в інших словниках

1. злувати — злува́ти дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. злувати — див. сердитися  Словник синонімів Вусика
3. злувати — Злува́ти, злую, -єш гл. Быть злымъ, сердиться. На кого ж ти, мій миленький, злуєш, що мою білу постіль гайнуєш? Чуб. V. 553.  Словник української мови Грінченка