знахарювати

Знахарювати, -рюю, -єш

гл. Заниматься знахарствомъ. Що не тілько та пан Сава церков та руйнує, із бісами став за право й дуже знахарює. Макс. (1834). 91. А його жінка ще к тому й знахарювала, та таки так, що декому і помагала. Мог. 111.

Значення в інших словниках

1. знахарювати — знахарюва́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. знахарювати — див. знахарувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. знахарювати — ЗНАХАРЮВА́ТИ див. знахарува́ти.  Словник української мови в 11 томах