знехочу

Зне́хотя, зне́хочу

нар. Нехотя, противъ воли, неохотно. Давно! — знехотя промовив Сухобрус і замовк. Левиц. Пов. 42. Знехочу баба порося ззіла. посл.

Значення в інших словниках

1. знехочу — зне́хочу прислівник незмінювана словникова одиниця діал.  Орфографічний словник української мови
2. знехочу — див. неохоче  Словник синонімів Вусика
3. знехочу — присл., діал. Неохоче.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. знехочу — НЕОХО́ЧЕ (без бажання), НЕ́ХОТЯ розм., ЗНЕ́ХОТЯ розм., НЕХОТЯЧИ́ розм., НЕ́ХІТЬ розм., ВІДНЕ́ХОТЯ діал., ВІДНЕ́ХОЧУ діал., ЗНЕ́ХОЧУ діал. Військо збиралося тяжко, забарливо, неохоче (П. Загребельний); — А що — ми?...  Словник синонімів української мови
5. знехочу — Зне́хочу, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. знехочу — ЗНЕ́ХОЧУ, прасл., діал. Неохоче. Антосьо усміхнувся, та не тим дитячим, щирим усміхом, що від його аж іскри скачуть, а якось наче знехочу (Свидн., Люборацькі, 1955, 108); — Що це у вас таке веселе? — питає ніби знехочу, а в самого очі так і стріляють (Вас., II, 1959, 94).  Словник української мови в 11 томах