знехочу
ЗНЕ́ХОЧУ, прасл., діал. Неохоче.
Антосьо усміхнувся, та не тим дитячим, щирим усміхом, що від його аж іскри скачуть, а якось наче знехочу (Свидн., Люборацькі, 1955, 108);
— Що це у вас таке веселе? — питає ніби знехочу, а в самого очі так і стріляють (Вас., II, 1959, 94).
Словник української мови (СУМ-11)