знехтуваний

ЗНЕ́ХТУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до зне́хтувати.

За оцим ось рогом підстеріг її знехтуваний поклонник і сказав, що вона розбила його серце (Ю. Янов., II, 1954, 65);

Пообіцявши помолитися за його здоров’я і за порятунок його душі, патер зник, запропонувавши допомогти в справі поновлення шляхетських прав і знехтуваної честі пана сотника (Тулуб, Людолови, І, 1957, 43);

Ви, Миколо Карповичу, ..явили перед нами необмежену силу людського страждання, ..понівеченої віри та знехтуваних надій (Мирний, V, 1955, 388);

// зне́хтувано, безос. присудк. сл.

— Люди добрі! — озвався Зінько.— Я не винен! Я буду жалобу подавати, що мене так ізганьблено й знехтувано!.. (Гр., II, 1963, 419).

Значення в інших словниках

1. знехтуваний — зне́хтуваний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. знехтуваний — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до знехтувати. || знехтувано, безос. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. знехтуваний — Зне́хтуваний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)