знехотя

ЗНЕ́ХОТЯ, присл.

1. Без бажання, неохоче.

Вона лиш згадувала, як в останні часи всі тікали від неї, знехотя одповідали на привітання або й зовсім не одповідали (Коцюб., І, 1955, 272);

Прокіп відломив шмат житнього хліба, взяв цибулину, сів на дишло біля воза і почав знехотя їсти (Цюпа, На крилах.., 1961, 25);

Працював Роман Петрович знехотя, без інтересу (Коз., Сальвія, 1959, 83).

2. рідко. Мимоволі, невільно.

Знехотя опираєшся навкруги, ..чи не виглядають з-за кущів чиїсь очі (Н.-Лев., І, 1956, 53);

Хтось торкнувся її плеча, вона знехотя обернулась і побачила Юлю Жукову (Донч., V, 1957, 426).

Значення в інших словниках

1. знехотя — зне́хотя прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. знехотя — пр., неохоче, без охоти, без бажання, знехочу; мимоволі, мимохіть.  Словник синонімів Караванського
3. знехотя — див. неохоче  Словник синонімів Вусика
4. знехотя — присл. 1》 Без бажання, неохоче. 2》 рідко. Мимоволі, невільно.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. знехотя — МИМОВО́ЛІ (без певного наміру; всупереч власній волі), МИМОВІ́ЛЬНО, НЕВІ́ЛЬНО, МИМОХІ́ТЬ, ПОНЕВО́ЛІ розм., МИМОВІ́ЛЬ розм., НЕДОБРОХІ́ТЬ заст.  Словник синонімів української мови
6. знехотя — Зне́хотя, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)