золотушний — Словник української мови Грінченка

золотушний — золоту́шний прикметник розм. Орфографічний словник української мови
золотушний — -а, -е, розм. 1》 Який хворіє на золотуху (у 1 знач.). || Викликаний, спричинений золотухою. Золотушні рубці. 2》 Кволий, чахлий. Великий тлумачний словник сучасної мови
золотушний — Золоту́шний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
золотушний — ЗОЛОТУ́ШНИЙ, а, е, розм. 1. Який хворіє на золотуху (у 1 знач.). Цілком несподівано мені довелось почути казку. Її розповіла золотушному хлопцеві мала дівчинка, забавляючи його близько мене (Ю. Янов., II, 1958, 99); // Викликаний, спричинений золотухою. Словник української мови в 11 томах