золотушний

ЗОЛОТУ́ШНИЙ, а, е, розм.

1. Який хворіє на золотуху (у 1 знач.).

Цілком несподівано мені довелось почути казку. Її розповіла золотушному хлопцеві мала дівчинка, забавляючи його близько мене (Ю. Янов., II, 1958, 99);

// Викликаний, спричинений золотухою.

Золотушні рубці.

2. Кволий, чахлий.

Молодий панок, ..щось миршавеньке, золотушне, із вишаруваною, як скло, лисиною, гидливо кривив губи (Вас., І, 1959, 316).

Значення в інших словниках

1. золотушний — золоту́шний прикметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. золотушний — -а, -е, розм. 1》 Який хворіє на золотуху (у 1 знач.). || Викликаний, спричинений золотухою. Золотушні рубці. 2》 Кволий, чахлий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. золотушний — Золоту́шний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. золотушний — Золотушний, -а, -е Золотушный.  Словник української мови Грінченка