зуб
Зуб, -ба
м.
1) Зубъ. Добрі ті зуби, що кісіль жують. посл. А вона тільки зуби зціпила. МВ. ІІ. 38. Адам ззів кисличку, а в нас оскома на зубах. Ном. № 125. взяти на зуби кого́. Злословить о комъ. Вас щось на зуби взяли.
2) Зубъ — часть снаряда: зубець колеса, валька для катанья бѣлья, зубъ бороны, рала и пр. МУЕ. III. 17. Шух. І. 154, 228. Чуб. VII. 400.
3) вовчі зуби. Названіе рода писанки. КС. 1891. VI. 379.
4) Родъ пѣсни. Маркев. 34. Сопілка зуба затинала. Котл. Ен. І. 19. ум. зубик.
Словник української мови Грінченка