зубчик

Зубчик, -ка

м. ум. отъ зубець.

Значення в інших словниках

1. зубчик — зу́бчик іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. зубчик — -а, ч. 1》 Зменш.-пестл. до зубець. 2》 у знач. присл. зубчиками. Нерівно, гострими виступами.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. зубчик — Зу́бчик, -ка, -кові, в -ку; -чики, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. зубчик — ЗУ́БЧИК, а, ч. 1. Зменш.-пестл. до зубе́ць. Я здорово граю на гребінці. Приладнаю між зубчиками папірець, притулю до губів і дму (Донч., Перемога..  Словник української мови в 11 томах