зубчик

зу́бчик

-а, ч.

1》 Зменш.-пестл. до зубець.

2》 у знач. присл. зубчиками. Нерівно, гострими виступами.

Значення в інших словниках

1. зубчик — зу́бчик іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. зубчик — Зу́бчик, -ка, -кові, в -ку; -чики, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
3. зубчик — ЗУ́БЧИК, а, ч. 1. Зменш.-пестл. до зубе́ць. Я здорово граю на гребінці. Приладнаю між зубчиками папірець, притулю до губів і дму (Донч., Перемога..  Словник української мови в 11 томах
4. зубчик — Зубчик, -ка м. ум. отъ зубець.  Словник української мови Грінченка