Значення в інших словниках
-
зябля —
зя́бля іменник жіночого роду зяб діал.
Орфографічний словник української мови
-
зябля —
-і, ж., с. г., діал. Зяб.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
зябля —
Зябля́, -блі́, -бле́ю; зяблі́, зябе́ль
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
зябля —
ЗЯ́БЛЯ, і, ж., с. г., діал. Зяб. Справа і зліва, скільки оком захопиш, чорніли свіжою ріллею зорані на зяблю гори, а в ярах та видолинках було ще чорніше, ще сумніше… (Коцюб., І, 1955, 96).
Словник української мови в 11 томах