зябля

ЗЯ́БЛЯ, і, ж., с. г., діал. Зяб.

Справа і зліва, скільки оком захопиш, чорніли свіжою ріллею зорані на зяблю гори, а в ярах та видолинках було ще чорніше, ще сумніше… (Коцюб., І, 1955, 96).

Значення в інших словниках

1. зябля — зя́бля іменник жіночого роду зяб діал.  Орфографічний словник української мови
2. зябля — -і, ж., с. г., діал. Зяб.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. зябля — Зябля́, -блі́, -бле́ю; зяблі́, зябе́ль  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. зябля — Зябля́, -лі ж. = зяб.  Словник української мови Грінченка